Ничто так не украшает жизнь , как знание математики и ее приподование...
Пуассон
Освіта ХХІ століття – це освіта для людини, її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта,
виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
Школа має дати державі випускника, здатного самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці; грамотно опрацьовувати інформацію; бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах; самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня; критично та творчо
мислити, генерувати нові ідеї; приймати рішення; планувати стратегію власного життя; швидко адаптуватися до будь-яких змін в оточуючому середовищі.
Виконати таке соціальне замовлення держави можна, створивши модель компетентністно орієнтованої освіти. Майбутнє світу – в проектно-випереджальному навчанні.
Мета статті – показати доцільність використання проектної діяльності учнів на уроках математики як
засобу формування життєвих компетентностей особистості.
Метод проектів є одним із провідних засобів перетворення школи навчання в школу життя, оволодіння
учнями навичками планування власної діяльності, навичками вибору засобів та шляхів її здійснення,
формування та актуалізації життєвого досвіду учнів. Діяльність за проектом допомагає учню включитися в
активну соціальну дію, подолати суб’єктно-об’єктну педагогічну парадигму. Проект – це результативна дія
Навчальний проект – послідовність взаємопов’язаних дій учнів, які виконуються впродовж
встановленого обмеженого проміжку часу, що передбачає активну діяльність кожного учасника як складової спільної роботи, в результаті якої досягається певна мета та розв’язуються значущі проблеми.
Застосування методу проектів пов’язане з прагненням учителів розв’язати основні проблеми уроку:
проблему, пов’язану з колективним способом організації навчання й індивідуальним характером сприймання,
інтелектуальної діяльності, емоційного реагування та розвитку учня; проблему, пов’язану з організацією прямого та зворотнього зв’язку між учителем та учнями. Її сутність полягає в тому, що прямий зв’язок (учитель– учень) є регулярним, а зворотний (учень – учитель) – нерегулярний, епізодичний; проблему, що виникає внаслідок протиріччя між вербальним характером навчання, під час якого учні слухають, читають, спостерігають, розв’язують запропоновані вчителем задачі, і завданнями різнобічного розвитку молоді, здатної до творчого мислення, активної перетворюючої діяльності; проблему, пов’язану з реальним обсягом конкретного навчального матеріалу, який необхідно засвоїти в межах програми, часом, необхідним для його вивчення, та тривалістю уроку; проблему, пов’язану з формуванням ключових компетентностей особистості.
Застосування методу проектів в процесі викладання шкільного курсу математики дає можливість:
перетворити абстрактну математику (такою її бачить більшість учнів) на цікаву та особистісно значущу, що сприяє розвитку творчих здібностей особистості; активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів при вивченні математики; забезпечити зв’язок теоретичного матеріалу з його практичним застосуванням; надати
учням більш повної самостійності; формувати ключові життєві компетентності: уміння вчитися, загальнокультурну, громадянську, підприємницьку, соціальну, інформаційно-комунікативну та компетенцію збереження здоров’я; значно підвищити результативність вивчення конкретної теми.
